Как найти наркотики Тихорецк Cocaine Мефедрон Гашиш mega Бошки Шишки

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Вздрогнул от звука будильника. Идиотский, бесполезный, никому не нужный звук. И я, как в последний раз, растягиваю каждую минуту своей жизни, сопротивляюсь деньгам, которых у меня в кармане ни копейки. Значит, придется снова сделать то, что я лучше всего умею - взять закладки в свои руки и отправиться на поиски отсутствующего счастья.

Засунув в карман дырявые штаны остатки сигарет, я выхожу на улицу. Холодный, ветреный день заставляет меня задуматься о своих решениях. Но нет, сейчас это не важно. Я уже привык жить на грани, в постоянном перевозбуждении, и именно поэтому я здесь.

Проходя мимо грязных домов и запущенных дворов, я чувствую, как внутренний голос постепенно затихает и уступает место маньякам, которые гремят в моей голове. Зашел я в темную аллею сомнительных личностей. В руке у меня свиток с крошечными пакетиками. Этаминал натрия, халлюша, колумбийский, кокаин кокс - они стоят здесь, внушая мне иллюзию счастья и уверенности.

Я передвигаюсь быстро, словно крыса в темноте, и нахожу своего поставщика. Он протягивает мне руку и смотрит на меня своими красными глазами. "Бро, есть то, что тебе нужно", - говорит он смешным голосом, который казалось был пропитан героином.

Я достаю деньги из кармана, сложив их в аккуратную горку на ладони. Закладки меняют хозяина. Заработанное с трудом состояние, которое могло сменить мое будущее, превращается в порошок, ложащийся на мою руку. Их дыхание, уютно забиваясь в мои легкие, затуманивает мои мысли, опустошая все вокруг.

Закладки. Они так просто входят в мою жизнь, словно сигареты в рот. И я с улыбкой говорю, "Дайте мне все, что у вас есть". И они дают, без лишних слов, они знают, что я ищу, они понимают меня лучше, чем кто-либо другой.

Я скрываюсь в свое убежище, своей роще пустоты и бесконечных мыслей. Захлопываю дверь, чтобы отгородиться от реальности, чтобы утонуть в мираже иллюзий.

Типичный мир...

Забытый и поглощенный тьмой. Вот сюда я снова и снова возвращаюсь, в этот безумный мир наркомании.

"Маляфя, что за гречка, что за халлюша?", - спрашивает меня мой внутренний критик. "Ну что ж, я могу предложить тебе нечто более интересное, нечто, что сделает твою жизнь немного приятней", - отвечаю я ему, будучи полностью уверенным в своих словах.

Я беру себя в руки, изводя свои вены спасительным средством. Туман поднимается, я вижу свою новую реальность, и она пугает меня. Мои границы растворяются, и я не могу понять, кто я сейчас. Мужчина или женщина? Зачем мне эта растерянность, эта непостоянность? Но призраки героина шепчут внутри меня, что теперь я могу быть тем, кем захочу.

Я поднимаюсь с кровати и осматриваю свое новое тело в зеркале. Теперь я женщина. И это меня очень устраивает. Я теперь не только наркоман-комик, но и наркоманка-комик. Я решаю забыть о своих проблемах, о своем прошлом, и просто наслаждаться своей новой сущностью.

Судьба открыла для меня новую дверь. И я готова пройти сквозь нее, готова попробовать новые роли, новые выходы на сцену. Я хочу, чтобы все видели меня по-новому, чтобы они не знали, что на самом деле я находился на мертвой точке, пока не нашел свое истинное "я".

Но они ничего не поймут. Они будут смеяться, поскольку им нравится видеть лишь то, что им должно показать. Показать, как они беспомощны в своей собственной идиотии, как им не хватает доли смелости, чтобы открыть дверь к своей настоящей сущности.

Я улыбаюсь, мне нравится тащить их за собой, тащить их в мир наркотиков и комедии. Мир, в котором я остаюсь главным героем, независимо от пола или выбора. Я могу быть тем, кем захочу, и никто не может мне помешать.

Итак, приветствую мир женщин. Приветствую мир комедии. Приветствую мир наркомании. Я все это. Я нечто большее, чем просто одно."